|
на главную
Христос Воскрес!
Догмат
про тілесне Воскресіння Ісуса Христа у всі часи був «на падіння та
повстання багатьох і предмет сперечань». Згадаймо апостола Павла, котрий
виступав у афінському Ареопазі з блискучою промовою. Еліта тодішнього культурного
світу готова була плескати у долоні апостолу, проте тільки доти, поки
Павло не заговорив про Христове ВоскресІННЯ.
Почувши про те, що Всевишній
воскресив Ісуса з мертвих, «деякі почали глузувати, а інші сказали: Про
це послухаємо тебе іншого разу!» (Діян.17,32).
З тих
пір пройшло майже дві тисячі років, однак мало що змінилося – проповідь
про Воскресіння Христове і сьогодні часто зуcтрічається
скептичними посмішками. Навіть для християн багатьох – цей пункт віри є
досить «складним». Люди з відкритою душею – ті вірують у простоті серця
та сумніви їх не беруть. Але достатньо багато навіть членів Церкви, які приймають віру у Воскресіння
Христа, однак, якось так – «пакетом», купою з іншими віроповчальними
істинами, котрі простіші та раціональніші. Вірують, проте ніби з поваги
до Євангелія. А, щоби не було особливих внутрішніх конфліктів,
намагаються про це глибоко не замислюватися.
А є й
зовсім печальні крайнощі, коли, навіть пастори деяких протестантських
церков ліберального напряму можуть відкрито з церковної кафедри заявити,
що Євангельська вістка про тілесне Воскресіння Христа не настільки
суттєва, щоб на ній загостряти увагу або сперечатися – мовляв, душею-то
Христос живий, а тіло Ісусове – яка різниця, де воно тепер – зітліло і в
землю перетворилось, або кудись вознеслося там, в якісь Небеса?
Не
займаючись викриванням, спробуємо розібратися, в чому полягає складність
для багатьох віри саме у Воскресіння
Ісуса, а заразом і дочки Іаїра, і Лазаря, та
інших персонажів, описаних у Біблії. Як мінімум, два фактори перешкоджають
вільному сприйняттю на віру свідчення про воскресіння з мертвих. Перший –
це уявна неможливість сього явища з раціонально-теоретичної
точки зору. А другий – відсутність досвіду
подібних спостережень – ніхто із нас, що живуть нині не був свідком хоча
б виняткових випадків воскресіння небіжчиків.
Перший
доказ, попри його зовнішню упевненість, насправді, не науковий і не
логічний. Його можуть захитати навіть такі вкрай примітивні
науково-філософські переконання, які сповідували ще задовго до Христа.
Демокрит, наприклад, вважав, що все у світі представляє собою будову з
неділимих, а, відповідно, і незруйновних часток
– атомів. Мовляв, всі вони абсолютно однакові, а властивість тієї чи
іншої речовини, що з них складається, залежить винятково від вибудованої ними структури. Це приблизно, як із тієї
ж цегли можна збудувати і палац, і сарай, і собачу будку. Мовляв, атоми,
вони – як цеглини з тією лиш відмінністю, що з цеглин не все побудуєш, та
й ламаються вони. Ну, а якби ми могли вести будівництво не на цегляному,
скажімо, рівні, а на атомарному, як його уявляв Демокрит? Потрібен метал
– переробив структуру атомів глини
– ось тобі і залізо. Знадобилось скло, – скільки завгодно – варто лише переставити
місцями атоми, скажімо, води. Демокрит, звичайно, помилявся –
перебудовувати для цього потрібно самі атоми, а не атомарні побудови, але
хід Демокритової думки йшов у вірному напрямку.
Ну, нехай властивості речовини залежать не від структури атомів, а
набагато тонше – від побудови кварків, лептонів і нейтрино (насправді,
все, звісно, ще складніше і, тим не менше). Будь-яку річ знищив – зламав,
спалив, згноїв, а потім по камінчику-кварку, по цеглині-лептону, заново
все зібрав – і наче й нічого не сталось.
Налетіли
на місто ворожі бомбардувальники – повністю розбомбили всі будівлі,
пам'ятки культури, музеї з картинними галереями, бібліотеками старовинних
книг – не біда – підвозять вагон за вагоном – протонів побільше,
нейтронів, тачками розвозять електрони. І – яке головне завдання – все це
поставити на свої місця, де вони було й раніше.
Це,
звичайно, непросто – на сьогоднішній
день люди з подібним завданням упоратися не можуть. Проте, в принципі, це
елементарно – вимагається всього лишень дві речі – вміти класти ці «цеглини»
на свої місця, ну і головне –
знати – куди їх поміщати.
Адже, навіть для нинішніх звичайних реставраційних робіт часто
катастрофічно не вистачає інформації – от що спочатку було зображено на
цій постраждалій від часу картині, і як вона виглядала. Або якою була будівля,
зруйнована багато віків тому
назад. Її неможливо відновити, якщо у тебе немає ані креслень, ані
фотографій, ані опису. А якщо необхідно знати все у найдрібніших деталях – це серйозна проблема. Що говорити,
будь-який з нас не зміг би навіть свій рідний будинок, в якому все життя
прожив, описати з абсолютною точністю.
Але це
проблема для нас із Вами, людей, проте не для Бога – недарма із вуст
одного з персонажів Михайла Булгакова прозвучала дивовижна репліка:
«рукописи не горять». І не тільки рукописи, але й будь-яка наша думка, і навіть
найменша емоція – не випадає із поля зору Всевишнього і назавжди зберігається
в Його пам'яті.
Бог
Всевідаючий – Він знає абсолютно все і тому легко може розставити на свої
місця що завгодно. Власне і людина далеко вже зробила кроки у цьому
напрямку. Сьогодні нам на поміч приходить нова комп'ютерна техніка – міліарди терабайтів
пам'яті, всесвітня мережа Інтернету. Будь-хто з нас може без особливого
обтяження покласти в карман на електронному носії, скажімо, всі
бібліотеки столиці. Більше того, вже
у продажі з'явились 3D сканери та 3D принтери. Уже тепер можна сканувати
предмети в об'ємі – ту саму чашку, скульптуру, сувенір і всяку там
всячину, і тут же їх роздрукувати в реальному об'ємі. Наприклад, скільки
мені глечиків для господарства треба? 7 штук, мабуть, вистачить. Так і пишемо
у віконці принтера – надрукувати 7 глечиків. Чайника вистачить одного,
мийок теж, а от фігурку Христа Воскреслого – двісті штук, як мінімум – на
подарунки згодяться. Так, поки що це тільки примітив – якби в подібний
сканер помістити будь-кого з нас, а потім відтворити на відповідному принтері,
то в результаті можна отримати лише точнісінько таку ж фігурку манекена –
муляж – в натуральному або зменшеному розмірі. Однак, можливо, не за горами
з'являться принтери, котрі зможуть друкувати живих людських клонів. І це
той рід фантастики, котрий починає здійснюватися вже сьогодні. Уже
з'явився прототип принтера, який у 3-х вимірному просторі друкує живими
клітинами. Вірогідно, у найближчий час людські органи – серце, печінка,
підшлункова, будуть тиражуватися з такою ж легкістю, як і звичайні
фотографії.
Воскресити
людину, теоретично – елементарно просто. Потрібні всього лише дві речі.
Перше – знати, до останнього кварка, як
вона була влаштована. І друге – все до єдиної
елементарної частки розташувати відповідно до попереднього стану. Якщо Ви
загубили фотографію коханої людини – здавалося б, прикрий випадок. Але
якщо у Вас є негатив цього знімку, або він зберігається у Вас в
електронному вигляді – хіба це проблема.
Насправді,
всі ми з Вами є подібними відбитками Божого образу, і всі ми зберігаємося
в «Небесному комп'ютері» – Бог пам'ятає місцезнаходження не тільки кожної
волосинки на нашому тілі, але й кожної клітинки, кожного нейрона, у Нього
в пам'яті вся структура наших ДНК і РНК. Всі наші думки, почуття та
емоції зберігаються десь там – на «Господньому Сервері», так би мовити. І
варто Всевишньому натиснути на клавішу «ENTER», як, відразу «Божествений принтер» почне сипати живими відбитками
давно спочилих наших рідних, друзів і близьких.
І
нічого надзвичайного або такого, що протирічить
науці, логіці або просто здоровому глузду, тут не було, і немає.
Так,
це не відбувається у теперешній час, і це створює додаткові психологічні
труднощі, ставить другу
перепону для віри у Воскресіння із мертвих. Однак це уже наша внутрішня проблема, пов'язана
з неміччю людської природи, і се просто слід усвідомлювати і враховувати.
Це дійсно загальна хвороба людської психіки: дивуватися всьому
небаченому, навіть примітивному. Самозагоряння
лампади приводить людей у священий трепет, а
горіння сонця та інших зірок мільярди років зовсім нікого не дивує. Хіба
це розумно? Ми не дивуємося хмарам, дощу, снігу, властивостям води, але ж
влаштувати все це більш проблематично, ніж воскресити будь-якого мерця.
Воскресіння природи весною, ми також часто не помічаємо – танення снігу,
ручаїв, льодоходу, перших паростків зелені, квітів, співу птахів,
пробудження комах після зимової сплячки. Це і незчисленна решта всього
нас не зачіпає лише тому, що воно здійснюється постійно, кожного року. Проте
регулярність цих подій не робить їх менш дивовижними.
І ось
ця остання обставина ставить перед нами уже моральне завдання – не тільки
приймати найвеличніше чудо, яке відбулося 20 століть назад – чудо
Воскресіння Христова, але й бачити чудеса у всьому нас оточуючому світі –
у кожному листочку, у будь-якій комашці і травичці. Все повинно мовити
нам про Творця, Який сотворив цей прекрасний світ і поселив нас в цьому
чудесному Едемі, котрий досі залишається чарівним, незважаючи на те, що
ми в ньому стільки уже всього бридкого встигли натворити. Все повинно нам
нагадувати про Любов Божу, Яка не зупинилася перед Втіленням нас заради і
нашого заради Спасіння в Ісусі Христі, ні перед Його Розп'яттям і Смертю
на Хресті. І ця Любов Божественна повинна відгукуватися в нашому серці
любов'ю у відповідь – у радощах і веселощах про Христа Воскреслого.
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Архієпископ
Херсонський і Таврійський
Пасха Христова 2012 рік
На главную
|
